ІІ Ватиканський Собор: внесок Української Церкви. Перше засідання собору - Vatican News.

Завершивши серію програм, присвячених історії Другого Ватиканського Собору, ми хочемо додати інформацію про участь представників УГКЦ в цьому важливому заході. Сьогодні розглянемо підготовчий період та першу сесію Собору.

На попередньому етапі нашої розмови ми розглянули роль Української Церкви в ІІ Ватиканському Соборі. Як було зазначено раніше під час аналізу процесу проведення цього собору, перед початком сесій відбувся підготовчий етап, під час якого були сформовані відповідні комісії.

Від Української Церкви до згаданих комісій увійшли п'ять єпископів: митрополит Максим Германюк із Канади та Апостольський екзарх Платон Корниляк із Німеччини належали до Богословської Комісії; єпископ Гавриїл Букатко, Адміністратор Крижевецький, належав до Комісії апостольства мирян; Митрополит Філадельфійський Костянтин Богачевський та Апостольський Візитатор для українців у західній Європі Іван Бучко належали до Комісії для Східних Церков. Секретарем цієї Комісії був священник Атанасій Великий, ЧСВВ; а серед експертів був ще один василіянин - о. Мелетій Войнар.

Робота підготовчих Комісій стартувала 13 листопада 1960 року, коли Папа Іван ХХІІІ віддав наказ, щоб всі члени цих Комісій взяли участь в архієрейській Божественній Літургії, присвяченій двом святим християнського Сходу, пам'ять яких Церква вшановувала в ці дні: святителю Івану Золотоустому та мученику Йосафату Кунцевичу, що став символом єдності Церкви. Головним служителем був український архиєпископ Іван Бучко, якому співслужили інші українські єпископи та священники. Літургію очолив Папа Іван ХХІІІ, який з українським акцентом проголошував деякі частини молитви церковнослов'янською мовою, зокрема фрази на кшталт "Мир всім" і інші благословення. Хор українських семінаристів у Римі супроводжував це богослужіння своїм співом. Як зазначає свідок тих подій, єпископ Андрій Сапеляк, "це був перший випадок в історії, коли старослов'янська мова звучала в Соборі святого Петра з вуст Римського Архиєрея". На думку цього ж автора, урочистий старт роботи підготовчих Комісій під покровительством цих видатних святих не був випадковим, адже Папа Іван ХХІІІ мав на увазі християнський Схід.

У день урочистого відкриття ІІ Ватиканського Собору, 11 жовтня 1962 року, відбулася велична процесія всіх учасників собору, яка пройшла від папських палат до базиліки Святого Петра. Серед численних римо-католицьких єпископів у білих мітрах особливо виділялася група українських єпископів, котрі були в фіолетових мантіях і носили золотисті мітри. Ця делегація привернула увагу журналістів, і незабаром фотографії українських єпископів з’явилися на сторінках багатьох міжнародних видань. У самій базиліці святого Петра українські єпископи сиділи поруч, і в той урочистий день їхня присутність привернула увагу не лише інших учасників собору, але й усього світу, адже об'єктиви фотокамер та телеапаратури були націлені на їхні омофори та мітри.

Цього урочистого дня відкриття ІІ Ватиканського Собору Папа Іван ХХІІІ у своїй промові зокрема згадав і про відсутніх єпископів, які за свою вірність Христові та Його Церкві перебувають в ув'язненні. Ці слова папи були бальзамом для сердець єпископів Української Церкви, адже між ними бракувало їхнього первоієрарха - митрополита Йосифа Сліпого, який на момент відкриття Собору перебував у сибірському засланні. З одного боку така думка наповняла серця українських єпископів великим болем, але водночас давала їм зрозуміти, що вони не одні, тому що і папа відчуває біль від того, що на соборових засіданнях відсутній очільник УГКЦ. Таке відчуття великої порожнечі було зафіксовано під час першої спільної фотографії усіх єпископів Української Церкви, зробленої 10 жовтня 1962 року разом із портретом ісповідника віри Йосифа Сліпого. Відомим є той факт, що невеликого розміру фотографію блаженнішого Йосифа Сліпого Папа Іван ХХІІІ постійно тримав на своєму робочому столі ще задовго до відкриття соборових засідань.

Після того, як розпочалася перша соборова сесія, потрібно було обрати нових членів до відповідних соборових комісій. Соборові отці зійшлися на тій думці, що кожна єпископська конференція повинна представити список кандидатів до окремих комісій. Єпископська конференція Української Церкви подала імена семи своїх єпископів. Хоча водночас імена українських єпископів подали також і єпископські конференції, до яких вони належали територіально. Результати голосування перевершили усі сподівання українських душпастирів. Так до Комісії для Східних Церков отці Собору вибрали чотирьох українців: митрополита Амброзія Сенишина, архиєпископа Івана Бучка, архиєпископа Гавриїла Букатка та єпископа Андрія Сапеляка. Цей факт підкреслював перед соборовими отцями присутність Української Церкви, а також те, що на її єпископів покладалися надії як на знавців у справах Східних Церков. Папа Іван ХХІІІ особисто призначив до Комісії для Східних Церков усіх східних католицьких патріархів. І згодом, коли із заслання до Риму прибув митрополит Йосиф Сліпий, папа і його зарахував до членів цієї Комісії. Василіянські ченці Атанасій Великий та Мелетій Войнар були призначені, відповідно, секретарем та експертом Комісії для Східних Церков.

Водночас, єпископи Української Церкви вважали, що відкриття ІІ Ватиканського Собору є вдалим моментом для поширення інформації про відсутність на Соборі глави УГКЦ та висунення вимог про його звільнення. Однією з ключових ініціатив стало прагнення забезпечити, щоб Ватиканська курія надіслала офіційне запрошення митрополиту Йосифу Сліпому на його адресу у Львові, оскільки це було його законне місце проживання, і всі офіційні документи повинні були надсилатися саме туди. До цих зусиль долучилися також миряни, які через міжнародну пресу намагалися довести до широкої аудиторії, що перший ієрарх УГКЦ відсутній на Соборі та несправедливо перебуває в сибірському засланні вже сімнадцять років. Український Християнський Рух розпочав випуск інформаційного бюлетеня італійською мовою, орієнтованого на світову пресу, яка активно присутня в Римі під час Собору. Цей бюлетень отримав назву "Notiziario Ucraino" (Український вісник). На його сторінках журналісти могли знайти інформацію про історію Української Церкви, її кардиналів та видатних діячів, митрополита Андрея Шептицького, українських соборових отців та українську еміграцію. Спеціальний випуск, присвячений Йосифу Сліпому, був підготовлений чотирма мовами: італійською, французькою, німецькою та англійською. Заголовок цього випуску звучав: "Великий відсутній на ІІ Ватиканському Соборі: Митрополит Йосиф Сліпий". Після короткого опису особистості митрополита та згадки про переслідування УГКЦ радянською комуністичною владою, текст підкреслював: "На ІІ Ватиканському Вселенському Соборі присутні 15 українських єпископів, проте всі вони представляють країни еміграції, і тому не можуть в повному сенсі представляти Українську Церкву".

Відгук світових медіа на цю інформацію був досить значним, оскільки відсутність Глави Української Церкви, який перебував у сибірському засланні, на Соборі в момент, коли московський Патріарх направив своїх спостерігачів, викликала чималий інтерес. Західний світ сподівався, що Радянський Союз продемонструє добру волю стосовно митрополита Йосифа Сліпого, про якого міжнародна спільнота перед проведенням Собору майже не мала уявлення.

Наступного разу ми продовжимо досліджувати роль представників Української Церкви в соборових засіданнях.

Джерела:

Андрій Сапеляк. Українська Церква на ІІ Ватиканському Соборі. Рим - Буенос Айрес: салезіянське видавництво, 1967. с. 59-82.