Геннадій Хазан повідомив, що існує технічний потенціал для вдосконалення МІГ-29 до стандартів F-16 Block 70/72. Дата: 13 вересня 2024 року.
Image credit: defensebridge
Як сталося, що Україна, яка є потужною аерокосмічною державою, на початку масштабного вторгнення опинилася з явно недостатньою кількістю літаків? Ідеться не про нові моделі, а про ті, які потребували лише мінімальних заходів модернізації та доукомплектування. Хоча зараз ситуація змінюється, війна триває, і це питання ми мали вирішити ще вчора. Як же ми дійшли до такого стану?
Відповісти на це запитання нелегко, адже воно тісно пов'язане з історичними подіями. Корені цього питання сягають часу незалежності України, проголошеної в 1991 році. Тоді постала нова держава, що зіткнулася з безліччю викликів, серед яких було й формування оборонних сил. Згодом на політичну арену вийшли «цікаві» особистості, які призначили на ключові посади міністрів оборони людей з Російської Федерації. Це стало початком систематичного знищення оборонного потенціалу України, зокрема її військово-повітряних сил. Літаки, що виготовлялися в 1990-91 роках, продавалися іншим країнам, як військова техніка. Важливо зазначити, що перед початком війни у 2014 році Україна займала досить значні позиції у сфері торгівлі зброєю.
Це була та зброя, яку багато політиків вважали зайвою. Вони стверджували, що Україні не потрібна така кількість військової техніки, адже немає з ким воювати! Такі заяви супроводжувалися руйнуванням не лише авіації та флоту, але й загалом українських збройних сил. Під час правління Юлії Тимошенко закривалися та ліквідовувалися військові навчальні заклади, що призводило до того, що викладачі залишалися без роботи. Система військової підготовки зазнавала серйозних втрат, авіація фактично знищувалася. Льотчики стали непотрібними, а технічний персонал взагалі не мав жодної перспективи. Літаки, які споживають величезну кількість дорогого пального, вважалися "непотрібними", адже, мовляв, у нас немає ворогів – навіщо ж зберігати таку техніку?
В результаті всього цього Україна лишилася з авіацією, яку офіцерам і деяким генералам вдалося врятувати від продажу. Я особисто знаю людей, які ховали хороші літаки серед тих, які мали списувати. Вони їх ховали для того, щоб комісії, які приїжджали, не знайшли їх і не продали. Це все призвело до того, що військово-повітряні сили України зустріли нашого історичного ворога в досить складному стані. Хочу зазначити, що коли один з міністрів оборони в Миколаївському авіаремонтному заводі побачив ТУ-95, який ми не передали через те, що він лишився на ремонті, залишив всі справи і зробив все, щоб ТУ-95, стратегічний бомбардувальник, був порізаний на метал. Він і досі стоїть на задворках заводу, порізаний на шматки. Це такий коротенький екскурс в історію руйнування української авіації, наслідки якого ми бачимо зараз.
До речі, наш контрнаступ має всі шанси на успіх, про що свідчать положення статуту сухопутних військ, якщо ми зможемо просуватися зі швидкістю 30-40 км на добу, але це можливо лише за умови переваги у повітрі. Проте, ці можливості були втрачені. Коли ворог з'явився, залишилися лише ті офіцери, які повернулися з пенсії, щоб протистояти агресору. Їм необхідна підтримка держави. Нам потрібна стратегічна політика, яка б зосередилася на відновленні та створенні потужних військово-повітряних сил. Наразі ці питання занадто політизовані. Всі сподівалися на F-16, але я завжди з певним скептицизмом ставився до цих очікувань. Головне питання полягає в тому, чи отримаємо ми необхідну кількість. Скоріш за все, ні. Я ще в 2022 році зазначав, що нам потрібно не менше трьох бригад однотипної техніки. Цю цифру нещодавно підтвердив і Президент України. Щоб мати перевагу в повітрі, нам потрібно забезпечити три бригади сучасної або модернізованої техніки.
Геннадій Хазан. Зображення: Facebook.
Якщо б нам умовно надали 128 літаків F-16, враховуючи наявність відповідної кількості підготовлених пілотів, як би це змінило ситуацію?
На мою думку, питання щодо F-16 стало надто політизованим. Для такої кількості літаків необхідно мати подвійний склад пілотів. Зрозуміло, я не можу вказувати конкретні цифри, але хочу акцентувати увагу на іншому аспекті. Від F-16 чекали великих змін, проте ми отримали лише обмежену кількість цих літаків. Це викликало розчарування, оскільки ніхто не врахував, що реальних змін не могло відбутися. Адже певна кількість літаків була доступна ще півтора-два роки тому.
Я вже давно підкреслюю, що існує реальна технічна можливість модернізувати МІГ-29 до рівня F-16 Block 70/72. Це наразі є найвищим стандартом модернізації для авіаційної техніки. Ми вдячні за надані F-16, але тепер закриваємо цю главу і переходимо до нових викликів. Попереду – чиста сторінка, на якій виникає кілька важливих питань. Чи є у нас достатня кількість технічного персоналу для обслуговування великої кількості літаків? Чи вистачить нам пілотів для проведення бойових вильотів? Враховуючи, що активна зона бойових дій простягається майже на тисячу кілометрів, чи зможемо ми забезпечити необхідну кількість літаків?
Французький військовий експерт Ксав'є Тительман в інтерв'ю Укрінформу повідомив, що винищувачі Mirage з Франції можуть бути направлені в Україну в наступному році. Він зазначив, що в даний час активно проходить підготовка пілотів і технічного персоналу. Тим часом колишній міністр національної оборони Польщі Януш Онишкевич заявив, що польські МІГ-29 можуть бути передані Україні протягом наступних шести місяців. Також з'явилися нові деталі угоди між Францією та Сербією: Сербія отримає сучасні літаки Rafale, а в рамках погашення боргу Сербії перед Францією Україна може отримати 14 Су-29. Які перспективи цього напрямку?
Мені не надто комфортно відчувати себе в ролі холодної склянки води. Всі ці заяви виглядають вражаюче, але не містять реального змісту. Екс-міністр оборони Польщі може висловлювати свої думки, проте потім активні політики стверджують, що наші МІГ-29 не будуть передані Україні, поки на наших аеродромах не приземляться найсучасніші американські літаки, які, в свою чергу, замінять наші власні. Лише після цього ми зможемо передати їх Україні. Також французький експерт стверджує, що французькі літаки готові відправитися в Україну. Але "готові відправитися" не означає, що Україна готова їх прийняти. Не тому, що ці літаки нам не потрібні, а через інші питання, які виникають, наприклад, з F-16. Чи є у нас підготовлений льотний та технічний персонал? В Україні може виникнути ситуація, коли ми матимемо різноманітні типи літаків, і це не є позитивним аспектом. Адже один тип літака, наприклад, потребуватиме певну деталь, а деталь від іншого літака може не підходити.
Повторюся, нам потрібні три бригади однотипних літаків з запасними частинами, коли кожна бригада може користуватися складом запасних частин. Французи хочуть передати літаки - це супер. Я розумію, що для них це теж реклама, мовляв, їхні літаки теж воюють з Росією. Але чи зможемо ми цю техніку використати? Ми в 2022 році вже говорили про те, що наші пілоти - супер, і їм потрібно пару годин, щоб навчитися літати на іншій техніці. Насправді, це не так. Обдурити себе - простіше всього. Навіть досвідчений пілот для того, щоб почати літати на іншій техніці, має пройти перенавчання. Всі пілоти в Україні про це знають. Але громадяни думають, що це, як у комбайнера: сів на інший комбайн і погнав. Ні. Всім пілотам треба перевчатися. А це час. Хто зараз досвідченого пілота відпустить з фронту в тил, наприклад, у Францію на навчання? Ніхто. Тому що нам самим їх бракує.
На сьогоднішній день оптимальним рішенням є модернізація літаків МІГ-29, які є в наявності в Україні. Необхідно провести їх ремонт і оновлення до стандарту F-16 Block 70/72. У нас є досвідчені пілоти, навіть у віці 50-55 років, які зможуть впевнено керувати знайомою технікою. Для адаптації до нових систем у кабіні їм знадобиться лише кілька тренувальних сесій. Задовільного рівня майстерності можна досягти всього за 10-15 годин, що виключає необхідність річного навчання з нуля.
Без повітряного прикриття для наших піхотинців та відсутності домінування нашої авіації, говорити про успіхи на землі є абсолютно недоцільно. Ціна цього надто висока. Тому ми повинні вжити всіх заходів, щоб забезпечити перевагу в небі. Наші піхотинці повинні знищувати ворога так, щоб від нього залишалися тільки пір'я.
Ми перехоплюємо суттєву частину ракет, що спрямовані в наш бік, але чи вважаєте ви, що взагалі можливо забезпечити повну безпеку повітряного простору?
Закрити небо на 100% — це неможливо, адже таких показників не існує, особливо в контексті однієї країни. Я говорю про Україну. У сучасному військовому контексті, коефіцієнт цілей, які мають бути знищені, коливається в межах 80-82%. Це вважається добрим результатом. Однак в Україні в окремих випадках цей показник перевищує 90%. Можу з упевненістю стверджувати, що на сьогоднішній день система протиповітряної оборони України є однією з найефективніших у світі.
