"Розголошення" точок, де роздаються повістки: чи можливо притягнути до відповідальності користувачів Telegram-каналів?
Не так давно народний депутат Федієнко оголосив про намір карати користувачів Telegram-каналів, які розголошують інформацію про місця видачі повісток, вважаючи це перешкоджанням мобілізаційним процесам. Він зазначив, що це можливо буде реалізувати відповідно до нової статті Кримінального кодексу, що стосується перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування. Однак, юридична практика застосування цієї норми ще потребує доопрацювання.
По-перше, такі висловлювання викликають негативну реакцію серед українців. Це не стільки пов'язано з активними протестами проти мобілізації, скільки з тим, що суспільство сприйматиме ці дії як посягання на право на інформацію. Завжди знайдеться людина, яка скаже: "А що такого в тому, що ми повідомляємо, де роздають повістки? Ми ж не закликаємо їх не брати! Це всього лише інформування".
Але суть навіть не в цьому. Ця норма - мертвонароджена. Адже станом на сьогодні не існує технічних можливостей якимось чином взагалі з'ясувати, хто з людей куди і яку інформацію зливає. А, щоб притягнути за це до відповідальності, треба мати просто залізобетонні докази у вигляді, власне, телефонів, в яких буде така переписка. Просто скріншотів буде недостатньо. Адже будь-який скрін можна підробити в графічному редакторі. Це точно не може бути доказом.
Отже, в загальних рисах, необхідно затримати особу з мобільним телефоном та отримати судовий дозвіл на його вилучення. Після цього можна відкривати пристрій і аналізувати, що сталося. У такому випадку вилучені повідомлення матимуть індивідуальний характер, будучи пов'язаними з певними номерами, а ці номери, в свою чергу, прив'язані до конкретних осіб.
На ділі реалізувати все це вкрай складно.
Навіщо тоді поширювати таку резонансну інформацію? Це відбувається як превентивний захід, певний елемент залякування. Мовляв, ми будемо про це говорити, люди злякаються і не будуть це робити.
На мою думку, ефективнішим варіантом була б проведення роз'яснювальної роботи щодо мобілізації в цілому та встановлення якісної комунікації. Це складний і трудомісткий процес, що вимагає більше часу, аніж просто прийняття поспішних рішень. Саме з цієї причини деякі депутати вдаються до примітивних кроків і висловлювань.
Окрім цього, це може слугувати додатковим аргументом, наприклад, для обмеження функціонування Телеграм-каналів або навіть їхнього повного закриття. Однак цей процес є досить тривалим. Додатково, як я вже згадував, відсутні технічні можливості для підтвердження фактів. Судові інстанції, швидше за все, просто відхилять ці докази, вважаючи їх нерелевантними.
В принципі, деякі Телеграм-канали можна було б закрити за явну російську пропаганду. Проте, навіть цього не вдалося здійснити.
Ситуація полягає в тому, що, хоч і існує можливість притягнення до відповідальності адміністраторів Телеграм-каналів, які демонструють явно проросійську позицію, наприклад, поширюючи інформацію про удари РФ по нашій критично важливій інфраструктурі, насправді цього не відбувається. Чи можете ви згадати багато таких випадків? Вони майже відсутні, і причина цього проста: більшість з цих осіб не перебуває в Україні.
На тлі того, що у нас існує безліч Телеграм-каналів, які займаються якимсь відвертим мочиловом, чи розповсюджують російську пропаганду, і їх ніхто не чіпає, а чіпають тих, хто пов'язаний з темою мобілізації, такий вибірковий підхід важко буде не помітити. Європейська судова система точно звертатиме на це увагу. І, певною мірою, наша теж.
